ОСІКАТИ, аю, аєш, недок., ОСІКТИ, осічу, осічеш, док., перех.
1. розм., рідко. Те саме, що обсікати 1.
2. Різко зупиняти, переривати чиї-небудь дії, намір, розмову і т. ін.; обривати, присаджувати. — Прохаю не втручатися більше в мої справи, — осікла вона мене, скидаючи спогорда всю постать мою сіро-зеленими очима (Любов Яновська, I, 1959, 442); Матері не подобалось, що вони розмовляють якимись натяками та загадками, і, осікши дочку поглядом, вона звернулась до сина: — Ти ж, сину, хоч пиши частіше (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 68).