ОСІЯ́ННИЙ, а, е, поет., уроч. Те саме, що осяйний. Крізь вкритий снігопадом шир Теплом світились очі сірі, Тараса осіянний зір (Микола Бажан, Роки, 1957, 245); Нехай я в льоті днів сніжинкою розтану і тихий карий зір закриють крила вій, та молодість моя, мов квітка осіянна, все буде, буде жить в поезії моїй! (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 21).
ОСІЯННИЙ
Тлумачення слова