ОСІ́ДЛАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до осідлати. Батрак вже й держить його коня, і вже осідланого (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 157); У темному гаю, в зеленій діброві, На припоні коні отаву скубуть; Осідлані коні, вороні готові (Тарас Шевченко, I, 1951, 100).
ОСІДЛАНИЙ
Тлумачення слова