ОСІ́ЧКА, и, жін.
1. Відсутність пострілу при спуску курка через несправність зброї або набою. Адміністратор.. намагається вистрілити: п’ять осічок підряд (Юрій Яновський, V, 1959, 119); Наган дав осічку аж двічі… (Євген Плужник, Вибр., 1966, 65).
2. перен., розм. Невдача в якій-небудь справі. [Вітровий:] Нікого не підготував, не порадився з активом, думав, сам все зможу, — зачитаю план на зборах і всі проголосують «за», а вийшла осічка (Олександр Корнійчук, II, 1955, 221); Логіка Самійла Овсійовича в чомусь дала осічку: Федір Іполитович іще не такий, яким хочеться його мати Євецькому (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 337).