ОШУ́СТ, а, чол., зах. Обманщик. — Нехай сам покаже [пан Шубравський] з себе о шуста та дурисвіта (Лесь Мартович, Тв., 1954, 349); — Ой, хто б до нього йшов? Та то ошуст, — промовила Антошка (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 107).
ОШУСТ
Тлумачення слова