ОШЕЛЕ́ШЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до ошелешити. Ошелешена його словами, вона якусь секунду стояла, мов статуя (Гордій Коцюба, Лові береги, 1959, 66); * У порівняннях. Надія, нічого не розуміючи, ще довго стояла серед кімнати, немов ошелешена (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 60);
// у знач. прикм. Ошелешений начальник навіть забув висловити свій гнів (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 35).
ОШЕЛЕШЕНИЙ
Тлумачення слова