ОШАЛІ́ЛО, розм. Присл. до ошалілий 2. Юнак ошаліло киває головою (Юрій Яновський, IV, 1959, 138); Очі її .. сяяли вже близько, ошаліло, волого… (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 51); * Образно. Вихор ошаліло налетів з такою силою, що, здавалось, вирве дуба з корінням і понесе його хтозна-куди (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 12).
ОШАЛІЛО
Тлумачення слова