ОСЕРЕ́ДКО́ВИЙ, а, е, рідко.
1. Який міститься в середній, центральній частині чого-небудь; середній. Подруги спустилися в осередковий льох, що містився під самою церквою (Михайло Старицький, Облога… 1961, 78);
// Основний, центральний. — Його постать була осередковою постаттю на всіх тих малюнках, що малювала йому розпалена фантазія (Борис Грінченко, II, 1963, 16).
2. Прикм. до осередок 2. Осередковий актив.