ОСЕЛЕ́НЕЦЬ, нця, чол., розм., рідко. Те саме, що поселенець. [Василь:] То, було, жінки воно [Запоріжжя] і близько до себе не підпускає, а тепер само зимовниками заводиться, на свої степи оселенців закликає (Панас Мирний, V, 1955, 113).
ОСЕЛЕНЕЦЬ
Тлумачення слова