ОСЕ́ДОК, дку, чол., діал. Оселя (у гуцулів). По далеких горбах самотіли тихі гуцульські оседки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 317); Он, оповита в серпанок, видніється хата. Коло неї оборіг, якась загорода для маржини — то гуцульський оседок (Гнат Хоткевич, II, 1966, 311).
ОСЕДОК
Тлумачення слова