ОСАМІ́ТНЕНИЙ, рідко ОСАМО́ТНЕНИЙ, а, е. Те саме, що осамотілий. Їй починало здаватись, чи той Орест Вілинський випадково не витвір її осамітненої душі? (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 5); Піп думав про буржуазний світ, де проста людина, осамотнена, кинута напризволяще, мусить усе здобувати лише однією ціною: ціною власного життя (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 559).
ОСАМІТНЕНИЙ
Тлумачення слова