ОСАДЖУВАТИ, ую, уєш, рідко ОСАДЖАТИ, аю, аєш, недок., ОСАДИТИ, аджу, адиш, док., перех.
1. Різко затримувати, уповільнювати хід, біг коня; зупиняти на скаку. — Відчиняй тюрму! — закричали вершники, осаджуючи гарячих коней біля тюремних воріт (Олександр Довженко, I, 1958, 177); У браму влетів на змиленому коні верхівець.. Біля старшин він круто осадив коня і завмер (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 260);
// Примушувати подаватися, відступати назад. Осадив [погонич] назад баскі коні; коні неначе сіли й спинились (Нечуй-Левицький, I, 1956, 571).
2. перен. Примушувати кого-небудь вгамовувати свої пориви, надмірне захоплення чим-небудь і т. ін. Вона знала його натуру, а властиво, знала одно чародійське слівце, — одно, а таке сильне, що кождого разу осаджувало Сімона на місці (Іван Франко, I, 1955, 320); Осадила, мов горщик од жару одставила (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 303); Своїм владним тоном він, здається, таки осадив цю нахабу (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 212);
// Примушувати замовкнути. Ніхто його не обривав і не осаджував (Гнат Хоткевич, I, 1963, 152).
3. Переміщувати вниз; садовити. Це зразу вона не здержалась, посунулась-сіла… Щось забилося під її серцем, щось осадило її на землю… (Панас Мирний, IV, 1955, 57);
// Повертати назад, на попереднє місце. Христина хоче перелізти через ворота, але хлопець обома руками осаджує її за плечі (Михайло Стельмах, I, 1962, 205); Параскіці було душно, їй трудно було дихати.., але вона не зважувалась вже змагатися, бо добре знала, що дужі руки обох жінок осадять її знов на місце (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 282);
// Опускати нижче, вниз. Падав крупнистий сніг, і осаджуючи густі дими, що здіймалися над хатами (Іван Ле, Наливайко, 1957, 82); Мій машталір.. зупинив коней біля рубленої хати старосвітської будови, що вже літа гаразд-таки осадили її в землю (Олекса Стороженко, I, 1957, 225); З переляком, осадивши глибоко в толуб [тулуб] голови, дивилася на вогонь маржина і не вимахувала хвостами (Гнат Хоткевич, II, 1966, 27).
4. перен. Підривати, ослаблювати (здоров’я). Того, що найдужче осадило здоров’я Тетяни, він ніколи не зазнавав (Любов Яновська, I, 1959, 53).
5. перев. док., заст. Заснувати населений пункт. Діставши право осадити власний невеличкий хутірець, Хмельницький оселився на старому дворищі якогось козака, конфіскованому ще старостою Вишневецьким (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 11);
// Заселяти. Ой осадив він три села людей: Ой одне село старими людьми, А друге село парубойками [парубками], А третє село дівчинойками [дівчатами] (Думи та історичні пісні, 1941, 164).
6. спец. Виділяти складову частину розчину у вигляді осаду. Заспокоюючись, потік осаджує на дно породи, які він ніс при транспортуючих швидкостях (Наука і життя, 9, 1959, 13); Найчастіше осаджують уран з розчину.. перекисом водню (Наука і життя, 11, 1956, 14); З кукурудзяного екстракту можна осадити солі, що містять фосфор, і переробляти їх на ліки — фітин (Наука і життя, 7, 1955, 19).
7. спец. Робити осадку (у 2 знач.). Заготовки затискають між контактними губками і.. осаджують (Технологія різального інструмента, 1959, 101); При нещільному приляганні заготовки її треба осадити ударами молотка (Фрезерна справа.., 1957, 141); Треба осадити злиток [сталі], зробити його товщим (Вадим Собко, Біле полум’я, 1952, 306).