О́САД, у, чол.
1. Дрібні частки твердих речовин, що виділяються з рідини або газоподібного середовища й осідають на яку-небудь поверхню. Майстер.. ледве помітно струшував форму, щоб вода зовсім збігла крізь сітку, залишивши на формі загуслий осад (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 311); Кожна крупинка складається з багатьох мільйонів молекул. При тривалому стоянні ці частинки осідають на дно посудини і рідина стає у верхніх шарах прозорою, а на дні утворюється осад (Хімія, 7, 1956, 72).
2. тільки одн., перен. Неприємне почуття гіркоти, що лишається після якої-небудь події, розмови і т. ін. До півночі просидіти зі старими жінками, що їх ти знав зовсім іншими, — який же гіркий залишається після цього осад! (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 51).
3. перев. мн., геол. Гірські породи, що утворилися на дні водойм внаслідок відкладення мінеральних і органічних речовин та їх ущільнення і зміни; осадові гірські породи.
ОСА́Д, у, заст.
1. Поверх, ярус. Ми з хлопчиком вселилися у пансіоні, у великому домі у два осади (Марко Вовчок, I, 1955, 373).
2. Садиба, двір.