ОРУДУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.
1. чим. Вправно діяти. Лаврін не зводив очей з Мелашки і милувався, як вона проворно орудувала руками, як стільчик хитався під ногами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 323); Тихін Колодка навчився вже не тільки орудувати шаблею, але й добре воювати (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 401); Коваль вправно орудував молотком.. Розпечений брусок гнувся, м’явся в огняних бризках (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 108);
// Користуватися, володіти, послуговуватися чим-небудь. Трапляється й таке, що людина, яка в житті говорить соковитою, барвистою мовою, пише сухо, безбарвно, орудує буквально сотнею-другою слів… (Максим Рильський, III, 1950, 413); — Ти вже заручена з ним? — питав мене Оксана тим удавано байдужим тоном, що ним деякі жінки орудують не менш вправно, ніж швець шилом (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 538);
// над чим, з чим, біля чого і без додатка. Виконувати яку-небудь роботу; поратися. Біля жатки вовтузиться один — лежить на спині на землі і орудує (Андрій Головко, I, 1957, 303); Михась орудує з гирями біля вагів (Степан Чорнобривець. Визвол. земля, 1959, 169).
2. чим. Заправляти, розпоряджатися. [Дід:] Роблять, що хотять: Сидір Кавун та писар орудують усім (Карпенко-Карий, I, 1960, 51); — Ні, піп не старий.. Багатир, великим хазяйством орудує (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 311); Із страшної Катерининої розповіді виходило, що в місті давно вже діє.. банда злодіїв та спекулянтів, яка орудує не десятками й не сотнями (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 183).
3. ким, чим. Керувати, правити ким-, чим-небудь. На гетьманстві.. був тоді Полуботок і, значить, орудував усенькою Україною (Укр.. каяки, легенди.., 1957, 428); Синька фермою заправляє, орудує, доярки їй догоджають, а деякі бояться (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 204); Іван Череватенко орудував тоді незаможниками (Іван Микитенко, II, 1957, 35);
// ким, над ким, рідко. Верховодити над ким-небудь; попихати кимось. Живуть розумні брати.., всім тим добром користуються, а дурневі нічого не дають, та ще й орудують їм [ним], неначе наймитом (Олекса Стороженко, I, 1957, 43); [Казидорога:] Люди добрі, гляньте ви на те опудало! Доки ви ще дасте такому поганцеві над собою орудувати? (Іван Франко, IX, 1952, 391).
4. Виявляти діяльність (перев. негативну); діяти. Всі аварії становили, безперечно, одну продуману систему. — Значить, на заводі орудують агенти пана Бастерта, — підсумував свою роботу Чайка (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 137); — Сердюки, значить, орудують, — насупившись, промовив Данько.. — Вони, вони якраз найбільше. Кооперацію розграбували, в сільраді все перевернули догори дном (Олесь Гончар, II, 1959, 224).