ОРУ́ДОК, дку, чол., заст., рідко. Засіб. У 1872 році в Києві було дозволено приватну виставу, і при допомозі М. В. Лисенка М. II. Старицький «узявся, — за його словами, — до сцени, — вважаючи її за могутній орудок до розвиття [розвитку] самопізнання народного» (Тобілевич, Життя Саксаганського, 1957, 25).
ОРУДОК
Тлумачення слова