ОРУ́ДНИК, а, чол., рідко.
1. Те саме, що орудар.
2. Той, хто є знаряддям у чиїх-небудь руках; виконавець чужої волі.
ОРУДНИК
Тлумачення слова
ОРУ́ДНИК, а, чол., рідко.
1. Те саме, що орудар.
2. Той, хто є знаряддям у чиїх-небудь руках; виконавець чужої волі.