ОРУ́ДКА, и, жін., діал. Справа (перев. дрібна, незначна). Одного вечора, біжу чи за якоюсь орудкою стебницьким трактом, він наскочив на велику купу селян (Іван Франко, VIII, 1952, 382); Сусіди мої все люди або хворі, або заняті коло хворих, то їм не дуже вигідно робити мої орудки (Леся Українка, V, 1950, 428); Щоб її [Малайку] побачити, став [Лукин] частіше до тітки заходити, та все ніби за якоюсь орудкою (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 192).
ОРУДКА
Тлумачення слова