ОРУ́ДА́Р, орударя, чол., рідко. Верховода, керівник. Не дав човнів орудар перевозу І навіть не прийшов до Ферідуна (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 177); Другого ж таки дня вчителеві не дали дров.. Діти мерзли, вчитель приходив у волость, гризся, але ж похитнути незламність духу сільських орударів не міг (Борис Грінченко, I, 1963, 325).
ОРУДАР
Тлумачення слова