ОРНА́МЕНТ, у, чол.
1. мист. Оздоблювальний візерунок, побудований на ритмічному повторенні геометричних елементів або стилізованих рослинних чи тваринних мотивів. Дуло [револьвера] було.. покрите багатим орнаментом (Іван Франко, VI, 1951, 474); Тарас Григорович обійшов.. мінарет, милуючись його.. вибагливими карнизами з кольорових кахлів, вкритих чітким геометричним орнаментом (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 51); Опішнянський посуд з його прекрасним розписом, українським орнаментом можна зустріти на виставках (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 170).
2. перен. Елементи оздоблення мови, музичного твору і т. ін. Словесний орнамент.