ОРЛИ́НИЙ, а, е.
1. Прикм. до орел. Од орлиних крил лився світ то білий.., то.. синюватий (Нечуй-Левицький, IV, 1950, 13); Орлине гніздо.
2. Такий, як у орла. Молодими очима дивився колись ти на цей степ, була в очах орлина зіркість, а зараз сльозою розпливаються розгублені по царині краплини синього цвіту… (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 217); * У порівняннях. Мій дід був серб. Його руки я й досі бачу жили сині, обличчя риси, мов орлині… (Володимир Сосюра, II, 1958, 353);
// перен. Відважний, безстрашний. Коли опришок, блищучи очима, оповідав о смілім орлинім нальоті на місто, на двір, — Маруся тремтіла (Гнат Хоткевич, II, 1966, 118); [Панна Ромця:] Хто він, власне, такий, цей добродій?.. Щось орлине, сміливе видається в ньому (Степан Васильченко, III, 1960, 200);
// перен. Гордий, гострий, проникливий (про очі, погляд). З Данила парубок був хоч куди! Високий, ставний,.. широкий в плечах; ніс мав крутий,.. а погляд — нічого не скажеш — орлиний! (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 7); Орлиним допитливим оком вимірював гетьман вражу силу (Яків Качура, II, 1958, 442).
Орлиний ніс — тонкий з горбинкою ніс. На вилицях тугими жолудями випинаються видовжені м’язи, ніздрі орлиного носа пашать гнівом (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 114).