ОРКЕСТРО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до оркестр 1. Далі була якась оркестрова штука.. Софія слухала теє байдуже (Леся Українка, III, 1952, 534).
2. Признач. для оркестру (у 2 знач.). Музиканти сиділи на своїх місцях в оркестровій будці (Леся Українка, III, 1952, 621).
3. Написаний для виконання оркестром. Оркестрова сюїта.