ОРКЕСТРА́НТ, а, чол. Музикант, що грає в оркестрі. Враз дзвінок — і оркестранти вийшли на естраду всі (Павло Тичина, II, 1957, 327); Оркестранти, бажаючи скликати до себе танцюристів, дули у всі дуди й бубнили у бубни (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 80).
ОРКЕСТРАНТ
Тлумачення слова