ОРІЄНТО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до орієнтувати. Час тривожний. І хтозна, — не орієнтовані як слід в обстановці — чи не нароблять там товариші якихось дурниць (Андрій Головко, II, 1957, 433).
2. у знач. прикм. Який орієнтується в чому-небудь; обізнаний з чимсь. [Огнєв:] Ви краще скажіть, зв’язок з танковим корпусом вже є? [Майор:] Здається, нема, точно не знаю. [Огнєв:] Де він учора був? [Майор:] Не орієнтований (Олександр Корнійчук, II, 1955, 38).