ОРГА́ННИЙ, а, е.
1. Прикм. до орган. Органна труба;
// Признач. для виконання на органі. Органна музика.
2. Такий, як в органа (про звуки і т. ін.). — А чим не козак був?.. — по великій паузі ринуть з глибини душі органні, затамовані звуки невимовного горя батька-рицаря (Збірник про Кропивницького, 1955, 250).