ОРДИ́НЕЦЬ, ндя, чол., іст. Той, хто належить до орди (у 1 знач.). Раптом неміцні двері зірвалися з петель і до хати вдерлося кільканадцятеро ординців (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 141); Ординець, вражений її рішучістю,.. зупинився (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 132).
ОРДИНЕЦЬ
Тлумачення слова