ОРДИНА́РЕЦЬ, рця, чол. Військовослужбовець, на якого покладено обов’язки виконувати різні доручення командира або штабу. Начальство любило [Максима], як на все здатного, моторного москаля, котрого не стид послати в ординарці (Панас Мирний, I, 1949, 230); До полку з наказом поскакав ординарець (Петро Панч, В дорозі, 1959, 93); — Я бив ординарцем у генерала, який командував бригадою (Василь Земляк, Гнівніш Стратіон, 1960, 11).
ОРДИНАРЕЦЬ
Тлумачення слова