ОРДИНАЦІ́ЙНИЙ, а, е, іст.
1. Прикм. до ординація.
2. Який дістався в спадщину за ординацією (у 2 знач.). Фортеп’ян стоїть насеред ординаційного покою (Василь Стефаник, III, 1954, 119).
ОРДИНАЦІ́ЙНИЙ, а, е, іст.
1. Прикм. до ординація.
2. Який дістався в спадщину за ординацією (у 2 знач.). Фортеп’ян стоїть насеред ординаційного покою (Василь Стефаник, III, 1954, 119).