ОРДИНА́ЦІЯ, ї, жін., іст.
1. Зведення правил, юридичних положень, приписів і т. ін. про що-небудь. Серед косарів був літній уже козак, якого звали Приблуда. Після останньої ординації він не попав до реєстру, і тепер ганяли його на панщину (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 122); Він поясняв їм, що теперішні вибори до сойму дуже важні, бо.. змінити мають посли виборчу ординацію (Лесь Мартович, Тв., 1954, 363).
2. Те саме, що майорат 1.
3. Заробіток, що сплачувався натурою в панських маєтках. Три корці річної ординації.