ОРДЕНОНО́СНИЙ, а, е. Нагороджений орденом. Свою дочку орденоносну вітало гаряче село (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 322); Славну трудову перемогу здобув орденоносний колектив Дніпробуду (Наука і життя, 11, 1956, 5); Двічі орденоносна Україна — невід’ємна складова частина могутнього Радянського Союзу (Літературна газета, 7.XI 1961, 2).
ОРДЕНОНОСНИЙ
Тлумачення слова