ОРДЕН 1, а, чол. Почесна відзнака, нагорода за військові, трудові або інші заслуги. Світлиця Олесина наче засяла од синіх з сріблом мундирів, од еполетів.., аксельбантів та орденів (Нечуй-Левицький, III, 1956, 136); Лейтенант ніколи не розповідав про свої бойові подвиги, хоч усі бачили на його грудях два бойові ордени (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 491); Орден Леніна — то найвища 3 найдорожчих в житті нагород (Терень Масенко, Поезії, 1950, 114); В наш час кавалерами орденів стали прості люди праці, скромні радянські патріоти (Радянська Україна, 23.II 1962, 3).
ОРДЕН 2, у, чол.
1. Чернеча або лицарсько-чернеча католицька громада з певним статутом. [Лизогуб:] Цей медальйон — тобі подарунок з Варшави від ордена єзуїтів. Святі отці тебе не забувають (Олександр Корнійчук, I, 1955, 259); Зграї католицьких орденів осідали в містах, будували руками кріпаків костьоли і монастирі, намагались ополячити український народ (Комуніст України, 9, 1969, 23); Лівонський орден.
2. заст. Назва деяких таємних товариств, об’єднань. Масонський орден.
ОРДЕН 3, а, чол., арх., рідко. Те саме, що ордер 2. Візерунки дорійського ордена замінили собою буйну зелену гущавину листя (Олексій Полторацький, Дітт. Гоголя. 1954, 9).