ОРА́ТОРСЬКИЙ, а, е. Прикм. до оратор. Гості, знаючи ораторську вдачу пана маршалка, мовчали (Іван Франко, II, 1950, 369); В. І. Ленін досконало володів складним мистецтвом комуністичної пропаганди і агітації.. Сила його ораторської майстерності полягала в тому, що він глибоко знав сподівання й потреби народу, був тісно зв’язаний з масами (Радянська Україна, 25.VIII 1962, 3);
// Власт. ораторові, ораторам. Марко Обушний говорив без ораторської пози, поважно й твердо (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 318).
ОРАТОРСЬКИЙ
Тлумачення слова