ОРАНИЙ

О́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до орати. За пастівником легкими хвилями підіймалися все вище й вище орані поля (Іван Франко, IV, 1950, 333);
//  у знач. ім. оране, ного, сер. Зорано поле; рілля. Треба буде І на чужі люди Подивитись, як живуть: Чи орють, Чи не на ораному сіють І просто жнуть (Тарас Шевченко, I, 1951, 277);
//  брано, безос. присудк. сл. Як же без землі бути? Добре тим панам: у них її не орано, не міряно (Панас Мирний, III, 1954, 47).