ОПИ́НКА, и, жін., діал.
1. Плахта, запаска. Сівчучка, що досі стояла неповорушно в чорній сорочці без опилки, поступила один ступінь ближче (Марко Черемшина, Тв., 1960, 57); Високий, стрункий її стан обіймала тісно ткана опинка, підперезана широким поясом (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 26).
2. Фартух. Гнали [робітники] долів [униз] Зеленою улицею за.. вуглярчуком в чорній, як смола, сорочці і в такій же опинці (Іван Франко, V, 1951, 272).