ОПИНЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ОПИНИТИСЯ, опинюся, опинишся, док.
1. Потрапляти куди-небудь, звичайно раптово, несподівано або дуже швидко. — Ми заїздили [в гроти].. Лягали на дно човна і за хвилину опинялись в казковому царстві (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 300); Віталик в три підстриби перескакує подвір’я і опиняється на веранді (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 106); — Не тямлю собі і не знаю, як я опинивсь у холодній, у пашій-таки волості, і там трохи не пропав, не ївши, не пивши (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 296);
// Несподівано або випадково з’являтися де-небудь. Якраз на ту біду І Соловей тут опинився (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 99); Вона навіть не пригадає, як Загнибіда опинився біля неї (Панас Мирний, III, 1954, 96);
// Потрапляти в яке-небудь становище (перев. незручне, невигідне); виявлятися в якомусь становищі. Оскільки селянин виривався з-під влади кріпосника, остільки він ставав під владу грошей, попадав в умови товарного виробництва, опинявся в залежності від капіталу, що народжувався (Ленін, 20, 1971, 163); Я оце, опинившись між двома критичними бігунами, думаю взяти якраз посередині, то, може, тоді якраз по правді буде (Леся Українка, V, 1956, 59); Тому що на кінофабрику хороших сценаріїв не надходило, а я особисто, з ряду причин, опинився серед письменників ізольованим, я вимушений був надалі писати сценарії сам (Олександр Довженко, I, 1958, 21); — Ось побачите, незабаром полетить Каргат звідси шкереберть, а ми з вами ні в сих, ні в тих опинимось (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 245);
// Несподівано виявлятися де-небудь, у кого-небудь, невідомо як потрапляти кудись, до когось. Невеличкий ремінний гаманець опинився в його у руках (Панас Мирний, I, 1954, 279); Ясочка позіхнув у кулак, пошарив в кишені й витяг шматочок пряника, що чогось там опинився (Степан Васильченко, I, 1959, 348).
2. тільки док., розм. Припинити рух; зупинитися. Защебече [соловейко] на калині — Ніхто не минає. Чи багатий, кого доля, Як мати дитину, Убирає, доглядає, — Не мине калину. Чи сирота, що до світа Встає працювати, Опиниться, послухає (Тарас Шевченко, I, 1963, 17); Ледве що відбігла [Магдалена] кілька сот кроків від хати, як уже й опинилася (Ольга Кобилянська, Вибр., 1949, 325); — Ти так міркуєш, ніби це не наша артіль, а твоя економія. Ти.. мене уперед ведеш, а я опинився, не хочу йти, бо несвідомий (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 28).
3. тільки док., рідко. Несподівано стати іншим, виявитися в іншому становищі, в іншій якості. Минув рік, настав екзамен — і малий Франко здивував усіх: він опинився першим учеником (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 28); За травень.. першість здобула комсомольсько-молодіжна бригада Щербеткіна.. Бригада Румянцева опинилася на другому місці… (Остап Вишня, I, 1956, 839).