ОПУСТІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до опустіти. За шибками темних опустілих вже хат по-великодньому блима світло лампадок (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 303); На опустілому пероні стою зажурений, один (Володимир Сосюра, II, 1958, 140).
ОПУСТІЛИЙ
Тлумачення слова