ОПРИ́СКЛИВИЙ, а, е, розм., рідко.
1. Те саме, що нестриманий 2. — А панна Юзечка забула, як те оприскливе дівчисько визвірилось, коли я хтіла піти по парасольку?.. (Леся Українка, III, 1952, 655).
2. Їдкий, дошкульний (про сміх, гумор і т. ін.). Сей злобний, оприскливий гумор, що вибухав радістю лиш тоді, коли хтось із нас сказав дурницю, не піднімав наших дитячих душ, але здавлював, гальмував та душив їх (Іван Франко, IV, 1950, 219).