ОПРИШКУВА́ТИ, ую, уєш, недок., іст. Бути опришком, брати участь в опришківській боротьбі. Показували [воякам] дорогу колишній опришок Ілько Єндик, якого Довбуш прогнав із загону за те, що опришкувати хотів заради простого грабіжництва та за непослух, і Степан Дзвінчук (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 185).
ОПРИШКУВАТИ
Тлумачення слова