ОПРА́ВНИ́Й, оправна, оправне.
1. Стос. до виготовлення оправ (у 1 знач.). Оправна справа.
2. рідко. Який мак оправу, палітурку (про книжку, зошит і т. Ін.); оправлений. Будьте ласкаві, скоро дістанете цей лист, вишліть 4 оправні примірники [книжки] (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 217).
3. рідко. Вставлений в оправу (у 2 знач.); оздоблений, оправлений. [Хуса:] Подаси лиш того кубка, що з яшми він оправний в чорнім сріблі (Леся Українка, III, 1952, 147).