ОПРАВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ОПРАВИТИ, влю, виш; мн. оправлять; док., перех.
1. Робити оправу (для книжки, зошита і т. ін.). Книжки свої, які для мене підписує, каже в червоні обгортки оправляти… (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 271); — Я п’ятдесят п’ять років оправляю в палітурки всілякі книжки (Леонід Первомайський, Земля.., 1930, 9);
// Вставляти в оправу що-небудь; робити оправу з чогось. Оправ його хоч і в рами, а він усе такий самий! (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 242); Олексій дав оправити портрет у рамки за скло і послав при нагоді до матері (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 298).
2. Те саме, що поправляти 2. — Внесе від своєї пелени мене не відпускайте, — докоряв Іван матір, нервово оправляючи раз у развила та граблі на плечах (Любов Яновська, I, 1959, 92);
// Розправляти що-небудь (одяг, зачіску і т. ін.); чепурити. Вона раптом підвелася і, оправляючи сукню, глянула на Дмитра (Натан Рибак, Київ, 1940, 3); Гапка зітхнула і широкі рукави Марті оправила (Марко Вовчок, VI, 1956, 239); Він.. за солдатською звичкою оправив гімнастьорку, обсмикнув її фалди під пояс ззаду, підтягся весь по-солдатському і зійшов з трибуни (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 232);
// Розправляючи, поправляючи що-небудь зокола, надавати йому впорядкованого вигляду. Добрі господарі, дбаючи про збереження кормів, перед тим, як здати їх за актом фуражирам, старанно оправляють та оборюють всі скирти (Колгоспник України, 9, 1959, 22).
3. рідко. Лагодячи що-небудь, робити придатним для використання. — Збери всі човни, що остались, І гарно зараз їх оправ (Іван Котляревський, I, 1952, 108).
4. заст., рідко. Виправдовувати (у 1 знач.). — Пооббираю в нього усе, налякавши, що на поселеній [поселення] піде. Як піддасться, то й оправлю його; коли ж заспорить, то не викрутиться. Туди йому й дорога (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 266).