ОПРА́ВДАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до оправдати. Щоби побороти неясну і нічим не оправдану тривогу, Анеля встала і пішла до кухні (Іван Франко, VI, 1951, 435); Виявилось, які порядки заведено в земстві, скільки перейшло через Колісникові руки грошей, які трати оправдані, які ні (Панас Мирний, III, 1954, 382).
ОПРАВДАНИЙ
Тлумачення слова