ОПРАВДА́ННЯ, я, сер., рідко.
1. Дія за значенням оправдати і оправдатися. Уже переконував себе, щоби тепер вернутись, а прийти опісля. Хоч знав, що це лиш, пусте оправдання, бо він і потім не прийде (Лесь Мартович, Тв., 1954, 344); Не вперше Дмитро висліджує Марічку, але вона на всі його оправдання.., на всі присягання має тільки одну й ту саму відповідь: — Іди своєю дорогою (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 329).
2. Те саме, що виправдання 2, 3. Маю надію, що таки сама скінчу свою роботу, а коли ні, то оправданням мені почасти може те служити, що я і других.. не покінчала (Леся Українка, V, 1956, 256); — Уже, на всякий випадок, і оправдання тримаєш на язиці? (Михайло Стельмах, II, 1962, 146).