ОПОЗИЦІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Який стоїть в опозиції до кого-, чого-небудь, протидіє або протистоїть кому-, чому-небудь. Все показує, що Дума складається переважно з елементів опозиційних (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 290);
// Який характеризується опозицією, протидією або протиставленням кому-, чому-небудь. Скоро тільки прийшов [Русин] на світ, зараз зазначив своє опозиційне становище пискливим плачем, котрого ніхто з родини і прислуги не розумів (Осип Маковей, Вибр., 1954, 3); Опозиційний рух.
2. Належний до опозиції (у 2 знач.). Опозиційне угруповання;
// Який виражає погляди опозиції. Він прочитував щодня всі газетнії, видавані в Галичині, щоб поінформуватися про настрій у краю; особливо пильно читав львівські газети, а найпильніше, розуміється, опозиційні (Іван Франко, IV, 1950, 164).