ОПОВИВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ОПОВИТИСЯ, опов’юся, опов’єшся і оповиюся, оповиєшся, док.
1. Обвиватися, обплітатися навколо кого-, чого-небудь. Галя оповилася руками кругом Настиної шиї (Панас Мирний, IV, 1955, 73); Бажав би круг неї плащем оповитись, Щоб любо в обіймах держати (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 290).
2. Обволікатися, огортатися, затягуватися (димом, туманом, пилом і т. ін.). Мовчки курив він люльку за люлькою, оповиваючись густою хмарою диму, і все думав, що робити (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 115); Зорі почали наче оповиватися імлою (Микола Трублаїні, Глиб. шлях, 1948, 190); У жовтуватий морок оповилися стіни кухні, піч (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 125); * Образно. Довірливо, не криючись, говорили вони, що тікають з тих або інших таборів .. і тримають курс на Дніпро, в Чорні ліси, які в цей час почали вже оповиватися легендами (Олесь Гончар, IV, 1960, 72).
3. перен. Перейматися яким-небудь почуттям, настроєм. Чи то осінні настрої в природі, чи одноманітність будівнича, — немов труїлися почуття і хворобливим ниттям оповивалось серце (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 216).