ОПОВИТИЙ

ОПОВИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оповити. Коло порога на кілочках висів цілий ряд смушевих чорних та сивих шапок, оповитих червоними.. поясами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 44); В сусідній кімнаті стояли урни, оповиті гарячим кумачем (Олесь Донченко, V, 1957, 418); Там, з боку вокзалу, висока каплиця.., густо з боків оповита виноградовим хмелем (Панас Мирний, III, 1954, 261); Ще замолоду він наткнувся на сю місцину, — високу гору, покриту лісом і трохи не з трьох сторін оповиту чистою.. водою вередливого Псла (Панас Мирний, IV, 1955, 157); Високий берег, оповитий прозорим туманом, мрів у далечині (Нечуй-Левицький, III, 1956, 7); Ставки, оповиті сутінками зоряного вечора, поволі затихали (Яків Качура, Вибр., 1953, 209); Степ, оповитий нічною прохолодою, ще спав (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 353); Так незламний в біді спочивав Одіссей богосвітлий, Сном оповитий глибоким (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 113).
♦ Мов (темною) хмарою оповитий див. хмара.