О́ПОВІСТЬ, і, жін.
1. розм. Те саме, що оповідання 2. Старий слізьми оповість доповів, тремтів цілий і плакав, мов дитя, а я, мов причарований, сидів (Іван Франко, XIII, 1954, 74).
2. діал. Звістка, вість. Жадної оповісті нема (Словник Грінченка).
ОПОВІСТЬ
Тлумачення слова