ОПОРО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до опорочити. Хтось натякнув на Кузьму, і громада вже підхопила, покотила по всьому вигону його неславу, закидала грязюкою його опорочене ім’я (Любов Яновська, I, 1959, 304).
ОПОРОЧЕНИЙ
Тлумачення слова
ОПОРО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до опорочити. Хтось натякнув на Кузьму, і громада вже підхопила, покотила по всьому вигону його неславу, закидала грязюкою його опорочене ім’я (Любов Яновська, I, 1959, 304).