ОПОРЯ́ДЖЕННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням опорядити 2, 3. Закінчувалось опорядження польового стану (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 276); Слід рішуче відмовитись від внутрішнього опорядження приміщень зайвими різними карнизами, розетками, ліпкою (Архітектура і будівництво, 6, 1955, 6).
2. спец. Сукупність механізмів, пристроїв, знарядь і т. ін., необхідних для чого-небудь; устаткування, обладнання. Вони ще не обросли опорядженням — ці судна, які народжуються на стапелях (Вечірній Київ, 27.I 1966, 1).