ОПОНУВА́ТИ, ую, уєш, недок. Виступати із запереченнями чого-небудь у публічній бесіді, на диспуті і т. ін.;
// рідко. Те саме, що суперечити. Я не смів їй [матері] більше опонувати.. Я згадав її старість і не хотів її денервувати (Ольга Кобилянська, III, 1956, 288).
ОПОНУВАТИ
Тлумачення слова