ОПО́ННИК, а, чол., іст. Ремісник, який виготовляв опону (у 4 знач.). В літопису є повідомлення, що в 1216 р. в Липецькій битві серед інших вбитих був новгородець — «опонник» (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 429).
ОПОННИК
Тлумачення слова
ОПО́ННИК, а, чол., іст. Ремісник, який виготовляв опону (у 4 знач.). В літопису є повідомлення, що в 1216 р. в Липецькій битві серед інших вбитих був новгородець — «опонник» (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 429).