ОПО́ЛИСТИЙ, а, е, діал.
1. Товстий, гладкий. Вилазила перше з воза ополиста, рум’яна черниця (Марко Вовчок, I, 1955, 252); Корови йдуть! Різнобарвні, ситі, ополисті, з рожевим, мало не до землі вим’ям (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 75).
2. Широкий, розлогий. Ополистий стіг (Словник Грінченка).
3. Гіллястий. Колись тут груша ополиста росла (Олександр Копиленко, Навколо полум’я, 1961, 11).